§ 27. Поняття джерел права.

Термін “джерела права” має неоднозначне значення. В одному випадку його розуміють як матеріальне джерело права — правотворча сила (державна влада, судові органи, правові концепції, референдуми народу, правозастосувальна практика, звичаї на­роду і т.п.); в іншому — як історичні пам'ятники права, які колись мали значення діючого права (Руська Правда); в третьому випадку, як формальне джерело права — і спосіб вираження змісту правил поведінки, що встановлюються державою.
Така багатозначність терміна “джерела права” вимагає замінити його терміном “форма права”. Форма права — це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'яз­кових правил поведінки, які офіційно встановлені (санкціоновані) державою або загальновизнані суспільством. Це, по суті, різні види права, зовнішня форма існування змісту норм права. Історія правознавства знає 4 форми права: І) правовий звичай; 2) правовий прецедент; 3) нормативно-правовий договір; 4) нормативно-правовий акт. Правовий звичай — це історично обумовлене неписане правило поведінки людей, яке ввійшло в звичку в силу багаторазового застосування протягом тривалого часу життя суспільства. Іноді правовий звичай санкціонується державою. Сьогодні така форма права у нас майже не збереглась. Правові звичаї були дуже розповсюджені в Україні до 20-х років нашого століття. Правовий прецедент — це рішення суду чи адміністрації по конкретній справі, яка розглядалась вперше, і яке має загальнообов’язковий характер для вирішення аналогічних справ. Він поділяється на судовий чи адміністративний, в залежності від того. хто приймав це рішення. Ця форма права розповсюджена в США і країнах Британської співдружності. Іноді це право називають прецедентне право або англосаксонська система права. Нормативно-правовий договір — це така форма права, при якій два і більше суб'єкти суспільних відносин домовились про взаємні права і обов'язки з економічних, політичних чи інших соціаль­них проблем, уклали між собою угоду або договір в письмовій формі. Вони можуть мати міжнародний і національний харак­тер. Наприклад, Угода про створення Співдружності Незалеж­них Держав (1991 р.) в процесі розпаду СРСР, угоди між двома фірмами, підприємствами, в т.ч. іноземними. Нормативно-правовий акт — це юридичний документ, який приймається органами державної влади або уповноваженими державою іншими суб'єктами, має формально-визначений, за­гальнообов'язковий характер і охороняється державною владою від порушень. Це основна, а іноді і єдина форма права в бага­тьох державах, в т.ч. і в Україні. Нормативно-правові акти поді­ляються на закони і підзаконні акти, які складають систему пи­саного права.
<< | >>
Источник: Шпаргалки.com. Питання на іспит “Теорія держави і права”. 2016
Вы также можете найти интересующую информацию в научном поисковике Otvety.Online. Воспользуйтесь формой поиска:

Еще по теме § 27. Поняття джерел права.:

  1. 45. Джерела права. Первинні і похідні , основні и додаткові джерела права. Джерела права України.
  2. Поняття бюдж та под права, їх джерела.
  3. Визначення поняття й особливості змісту джерел екологічного права.
  4. 10. Поняття джерел права соціального забезпечення та їх особливості
  5. Поняття фін права, його джерела.
  6. 9.Поняття та джерела бюджетного права.
  7. Джерела трудового права України: поняття, види, особливості
  8. 8. Поняття, ознаки і класифікація джерел аграрного права.
  9. Поняття, особливості та види джерел аграрного права України.
  10. Джерела господарського права: поняття, види та система.
  11. 8. Визначення поняття й особливості змісту джерел екологічного права.
  12. 8. Поняття, види та особливості джерел права соціального забезпечення
  13. 8.Поняття джерел екологічного права та їх види. Співвідношення екологічного права та законодавства.
  14. 12. Поняття, види джерел кримінально-процесуального права. Основні етапи розвитку кримінально-процесуального законодавства України.