21. Легальність та легітимність політичної влади.

Легіти?мність — це морально-психологічне сприйняття влади громадянами, визнання її права здійснювати управління соціальними процесами, згода, готовність їй підпорядковуватися. У вузькому розумінні легітимною визнається законна влада, утворена згідно із процедурою, передбаченою законами.

Між легітимністю і легальністю може бути протиріччя. Не всі закони, прийняті відповідно до встановленої процедури, можуть оцінюватися населенням як справедливі, нарешті, законно обрана влада у випадку невиконання своїх зобов'язань, невдалого економічного курсу, який призвів до різкого падіння рівня життя, може втратити довір'я з боку суспільства. У цьому разі спостерігається процес делегітимації влади. У той же час нелегальна за своїм походженням влада може бути виправдана і підтримана народом. Історія знає багато подібних прикладів: повалення монархій у ході буржуазних революцій. Порушивши попередній правопорядок, нова влада в результаті забезпечила собі легітимацію.

За конституційно-демократичного ладу легальність є лише одним з елементів легітимності, що являє собою режим застосування та виконання правових законів. Легітимність у її найбільш поширеному розумінні, є фактично синонімом «законності», тобто ознакою того, що рішення ухвалене органом / посадовою особою в межах законних повноважень, у спосіб та відповідно до вимог наданих йому повноважним органом (парламентом - який ухвалив закон, урядом - який прийняв постанову, судом – який виніс рішення тощо).