15. Джерела легітимності влади.

Легіти?мність — це морально-психологічне сприйняття влади громадянами, визнання її права здійснювати управління соціальними процесами, згода, готовність їй підпорядковуватися. У вузькому розумінні легітимною визнається законна влада, утворена згідно із процедурою, передбаченою законами.

Легітимність може бути частковою та навіть неузгодженою, оскільки в суспільстві існують різні прошарки населення з різними інтересами.

Вебер виділив три можливих типи легітимності (панування) залежно від її джерел.

Традиційна легітимність спирається на традицію, на колись встановлений порядок. геронтократія - влада старійшин; патріархальна - влада племінних вождів; патримоніальна - влада монарха, яка в минулому знаходила підкріплення не тільки в традиції престолонаслідування, але й зверталася до релігійної легітимації - монарх як помазаник Божий; влада суверена над феодалами-васалами, яка домінувала в середньовічну епоху

Харизматична легітимність заснована на вірі в особисті якості лідера. В харизматичному лідері бачать втілення таких якостей, як мудрість, святість, героїзм. Харизматична легітимність будується на емоційному заряді, на бездумному довір'ї вождю. Зразки харизми М.Вебер бачив у Христі, Будді, Магометі. Наполеон, М.Ганді, В.Ленін, Й.Сталін, А.Гітлер, Мао Цзедун в очах своїх послідовників володіли особливою святістю.

Легальна (раціональна) легітимність має за джерело раціонально встановлені правила, норми (закони). В демократичних країнах це основний тип легітимності, що опирається на конституції і конкретні правові норми. Саме вони виступають посередниками між владою і народом, будучи обов'язковими і для народу, і для керівництва

Американський політолог Д.Істон виділив ідеологічну легітимність, яка опирається на переконаність індивідів у вірності тих ідеологічних цінностей, які проголошені владою (це найбільш ефективний тип легітимності); структурну легітимність, що випливає з довір'я населення до структур і норм режиму (до законів, органів влади); персональну легітимність, що має своїм джерелом віру громадян у компетентність лідера, його здатність відповідним чином використовувати владу.

Основними джерелами легітимності, як правило, виступають три основні суб'єкти: 1) населення; 2) уряд; 3)зовнішньополітичні структури. До того ж додатковим джерелом легітимності влади є економічна і соціальна ефективність режиму, що виражається у високому рівні життя населення.

<< | >>
Источник: Відповіді на екзамен з предмету Політологія. 2016
Вы также можете найти интересующую информацию в научном поисковике Otvety.Online. Воспользуйтесь формой поиска:

Еще по теме 15. Джерела легітимності влади.:

  1. 10.Джерела, типи легітимності влади.
  2. 29. Проблеми легітимності політичної влади.
  3. 34. Наведіть приклади розбіжності легальності і легітимності політичної влади.
  4. 7.Основні типи й оціночні показники легітимності влади.
  5. 16. Суб’єкти, ресурси та засоби політичної влади, типи її легітимності.
  6. 25. Джерела влади.
  7. Форми та джерела влади у СМГ
  8. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади як джерела аграрного права України.
  9. Нормативно-правові акти органів центральної виконавчої влади і спеціальних відомчих органів управління як джерела екологічного права.
  10. Акти органів судової влади з питань застосування законодавства у сфері регулювання аграрних відносин в системі джерел аграрного права України.
  11. 11. Нормативно-правові акти органів центральної виконавчої влади і спеціальних відомчих органів управління як-джерела екологічного права: Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, положення й інструкції, накази,. розпорядження, правила і методики міністерств і відомств.
  12. 24) Сутність, види і функції влади. Політична влада. Концепції влади.
  13. 75. Державна влада. Єдність і поділ влади. Гілки державної влади у сучасній Україні.
  14. 18. Фундаментальні ознаки влади як соціальногофеномену. Специфікат а ресурси політичної влади
  15. 2.Влада як соціальне явище. Концепції влади. Методи влади.
  16. 45. Джерела права. Первинні і похідні , основні и додаткові джерела права. Джерела права України.