48, Стан справ в економіці України

залишається вкрай складним. Українська економіка змушена долати наслідки планово-розподільної системи господарювання, її структурні деформації, затратний механізм ціноутворення та неконкурентоспроможність.Провідні вчені України відзначають, що серед позитивних економічних зрушень в українській економіці, важливих з точки зору її ринкових перспектив, слід вважати: · формування ефективного, конкурентноспроможного недержавного сектора економіки і прошарку приватних підприємців;· зародження національних ринків товарів, праці та капіталу з переваж-но ринковим ціноутворенням, здатних задовольняти платоспроможний попит; становлення національної фінансово-банківської системи в цілому і регульованого валютного ринку;диверсифікацію та лібералізацію зовнішньоекономічних зв’язків, появу нових каналів торговельного та інвестиційного співробітництва.Однак у цілому серед основних тенденцій соціально-економічного розвитку України превалюють негативні явища і тенденції:· не відбулася модернізація структури державного управління відповідно до об’єктивних законів розвитку ринкової економіки (зокрема, в процесі приватизації так і не створено інститут ефективних власників; не створено дієздатну систему ринкових інститутів);· втрачено високотехнологічні виробництва, лідерство в багатьох нап-рямах фундаментальних досліджень; критичного рівня досяг “відплив умів”;· склалися диспропорції між реальним і фінансовим секторами економіки, а також у середині кожного з них;· швидкими темпами зростають внутрішній та зовнішній державні борги з сумнівними перспективами не тільки їх погашення, але й обслуговування;· криза внутрішнього інвестування набула рис системної; разом з тим, зовнішні кредити міжнародних фінансових організацій, вкрай потрібні для економіки перехідного типу, займають мізерну питому вагу у загальних обсягах реальних інвестицій і майже не впливають на активну структурну перебудову національної економіки, стримуючи ініціативу в пошуку альтернативних (насамперед, власних) джерел фінансування суспільних потреб;· відбулося катастрофічне падіння матеріального добробуту населення;· небаченого рівня сягнула “тінізація” економіки.Негативні тенденції соціально-економічного розвитку України в 1991–1999 рр. стали наслідком не ринкових реформ, а відсутності виваженої стратегії економічних перетворень, не завжди послідовної економічної політики. Сучасний стан економіки і фінансової сфери України характеризується суперечливими тенденціями, що породжуються як об’єктивними факторами, так і помилками та прорахунками в економічній політиці. Інакше кажучи, головні втрати в економічній сфері України були зумовлені причинами переважно суб’єктивного характеру, через що вона продовжує залишатися у перманентному перехідному стані.Головним фактором, який зумовлює необхідність кардинального реформування вітчизняної економіки та підвищення її конкурентоспромож-ності, є вибір курсу на формування відкритої економіки та інтеграцію у світові економічні структури. Реалізації цього курсу заважають недоскона-лість форм і методів державного регулювання економічного розвитку, вади податкової системи, нестача інвестиційних ресурсів, слабка інноваційна активність, відсутність результатів, очікуваних від приватизації, практична відсутність результатів адміністративних реформ та інституціональних змін.Загрозу всій політиці ринкового розвитку становлять поширення та зростаючі масштаби тіньової економіки, криміналізація економічних, майнових і фінансово-банківських зв’язків, а також грошового обігу.

Засоби захисту від криміналізації економіки є недостатніми і неефективними, і в тому числі, через дефіцит державної влади в країні.Неприпустимою є ситуація з незаконним масовим вивезенням українського капіталу за кордон в умовах інвестиційного голоду в реальному секторі економіки.Спроби перейти від адміністративно-командної економіки до ринкової та наступні намагання уникнути соціально-економічної кризи або подолати її довели, що короткострокові управлінські рішення та постанови приховують у собі прорахунки стратегічного порядку.96. Формування інститутів державної влади після проголошення незалежностіНа час проголошення незалежності Україна одержала у спадщину від колишньої системи адміністративний апарат, неспроможний у нових умовах забезпечувати повноцінне становлення, функціонування і розвиток держави. Тому проблема реформування системи державного управління, комплектування її висококваліфікованими кадрами, що здатні забезпечити економічний і соціальний розвиток, набула для нашої держави на початку 90-х років ХХ ст. першочергового значення.З прийняттям Конституції України 1996 року, що закріпила принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, відповідні органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов’язані здійснювати свої повноваження на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Основним ЗакономСистема державного управління до останнього часу залишалася в цілому неефективною, оскільки еклектично поєднувала державні інститути радянської доби та нові інститути влади, сформовані у період незалежності України. Це призвело до її внутрішньої суперечливості,незавершеності, громіздкості. В результаті система державного управління почала стримувати проведення соціально-економічних і політичних перетворень Указом Президента України від 7 липня 1997 року № 620 була створена Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи, якою розроблено і схвалено Концепцію адміністративної реформи. На її основі Глава держави своїм Указом від 20 листопада 1998 року визначив першочергові заходи з проведення адмінреформи в Україні. Головним завданням адміністративної реформи є реформування організаційних структур виконавчої влади. Важливо, насамперед, здійснити деконцентрацію і децентралізацію повноважень та відповідальності апарату Кабінету Міністрів, міністерств і відомств, забезпечити їх У цілому ж для ефективного проведення адміністративної реформи в Україні передбачаєтьсяприскорити розробку та прийняття концепцій і програм державної підтримки та розвитку місцевого самоврядування, муніципальної реформи, реформи бюджетної системи в частині розширення фінансової самостійності місцевого самоврядування, а також цілий ряд законів, зокрема протериторіальний устрій, про комунальну власність, місцеві податки і збори тощо11 .Таким чином, необхідно забезпечити тісну координацію всіх гілок влади щодо синхронізації адміністративної реформи з реформою адміністративно-територіального устрою України, муніципальною та судово-правовою реформами, реформуванням бюджетної системи, зміцненням елементів громадянського суспільства, які забезпечуватимуть публічний контроль діяльності органів державної влади та їх посадових осіб

<< |
Источник: Ответы по предмету - История Украины (1916 - современность). 2016

Еще по теме 48, Стан справ в економіці України:

  1. Глава 3 ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ І РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ 3.1. УКРАЇНА 3.1.1. Порушення кримінальної справи
  2. 4.Стан інвестиційної сфери України та причини кризи.
  3. 1.1. Стан промисловості України.
  4. 99. Особливості передавального механізму в трансформаційній економіці України.
  5. 135. Стан економіки України на момент проголошення незалежності.
  6. 11. Еволюція ролі грошей в перехідній економіці України.
  7. 29. Провадження зі справ у Конституційному Суді України.
  8. 8. Стан та напрямки розвитку конкурентних відносин в України.
  9. 86. Платіжний баланс України: стан, динаміка та особливості формування
  10. Сьогоднішній стан України з точки зору політичного режиму
  11. 38. Сутність центральних банків, їх роль в економіці. Національний банк України.
- Античные государства Северного Причерноморья - Археология - Архивоведение - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вспомогательные исторические дисциплины - Древняя Русь - Западная Украина (1921 - 1939 гг.) - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История античного мира - История Византии - История Древнего Востока - История древнего мира - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - Ранний железный век - Философия истории - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -